Златопіль - Усі Новини Кіровоградщини



Останні новини

Читати усі новини
Экономное отопление для дома
Четвер, 07 червня 2018 16:00

Вікенд для особливих: як діти з Кропивницького королеві цьомики слали і погуляли на музичних фонтанах (ФОТО)

2 червня (субота) на тротуарі перед ляльковим театром було тісно. Дорослі, діти, сумки, інвалідні візки, коробки, коробки, ще інвалідні візки, і ще діти. Усіх із вигодами розсади, знайди до кожного відповідальну особу зі складу супроводу. Морозиво: о,  тільки б його вистачило!

Завершуючи готування щодо першого етапу проекту «Варто вірити у мрії» голова громадської організації «Серце матері» Людмила Шукрута жартома грозиться пальчиком. «Слухайтесь головного по автобусу! У вашому це – дядя Ваня! Ну все, з Богом! І не зірвіть мені даху!» Близько 30 підопічних організації незабаром побачать Умань. Про краєвиди як з листівки, і глибоченні гроти,  і ставки, на яких гніздяться лебеді, вони знали хіба що з Google. Адже в інклюзивних родинах подорожі  - штука вкрай рідкісна.

«Пів-салону кожного з автобусів займають діти матерів-одиначок, - розповідає Марина Малухіна, заступниця пані Людмили. - Їхній середній дохід не перевищує 3 тис гривень на місяць.  Сюди ми сумуємо пенсію з інвалідності та мамині відпусткові у зв’язку з доглядом за дитиною. Наприклад, я отримую 2 800. Комуналку заплатила, розклала стопочки на продукти - от, власне, й все! А якщо ще щось нашкребеться, то це одразу проковтне реабілітація. Молоді шукають якусь домашню роботу в Інтернеті, і такі спроби, буває, дуже розчаровують. Через шахраїв передусім. Клеїла на замовлення конверти, надсилаючи їх потім назад замовнику, але мені нічого так і не заплатили. Зараз підробляю копірайтингом. А для мам більш зрілого віку навіть це не є доступним. Весь день забирає догляд за дитиною, яку необхідно кілька раз перевдягти, доправити на навчання, реабілітацію, потім ще на гурток, і, можливо, навіть не один».

На свої місця неподалік водійського крісла сідають Романові із Первозванівки. За полковницькою спиною батька навряд помітиш, що сім’я наважилась колись на серйозне випробування. Поки дорослий Іван підбиває волонтерок на якусь шкоду, перед тим до сліз насмішивши заклопотаних мамочок, малий Андрій (10 років, діагноз – синдром Дауна) намащує під носом молочну бороду. Коробка з морозивом першою дісталася саме його.

«У нашого хлопчика ніяких проблем з однолітками немає, - стинає плечима мама Андрія Вікторія, - для сільських дітей завжди відкрита хвіртка, його кличуть ганяти м’яча… Навіть не повірите, скільки ще речей цікавлять Андрія, крім футболу. У цьому плані він тричі особливий. Наші діти ростуть у любові, так… Але спілкування в колі «Серця матері» все одно залишається  дуже важливим. Хто ще зрозуміє як вони? Разом ми побували у Вінниці, Черкасах і Світловодську.»

Поволі спливають три години – наші автобуси зупиняться під скелями Нової Швейцарії. Цей куточок парку Потоцьких (Софіївка) було закладено на місці занедбаного кам’яного кар’єру. Самого лише вигляду вхідної  брами  достатньо, аби зрозуміти: за нею – як на початок літа, дуже розросла і квітуча зелена казка. Тож усі 70 пасажирів кидаються врозтіч по стежках, ледь  зібравши десять чоловік для такої-сякої екскурсії.

«На жаль, для аутиста будь-яка юрба – це великий стрес, - коментує пані Віра, бабуся 15-літнього Роми Сауляк; обоє тупцяють вкінці групи. – Особливо тяжко у великому місті. Ромчик переживає напади паніки. Його страшенно дратують розмови перехожих, транспорт і черги на зупинках. А тут – все-таки парк. І у нас так мало гарних фото на згадку!»

Не зважаючи на всі труднощі, 15-й рік життя «Серця матері» (яка, до речі, не має статусу благодійної й офіційно зареєстрована лише 7 років тому) приніс сподівані результати в аспекті представницької діяльності. Дівчата беруть участь у засіданнях спеціальних комісій та голосуваннях міськради за бюджет. Штурмують грандові програми, де тільки вдається витрясаючи кошти і на оздоровлення на природі, і на профнавчання мам, досі прив’язаних до хати  діагнозом дитини. От і зараз, на першому ж п’ятачку поміж бюветом та лавочкою, обговорюються деталі чергової акції. До відзначення 147-річчя міжнародної організації УМСА, із якою співпрацюють матері дітей з інвалідністю, «серцевинки» взяли участь у великому челенджі – 200-метровому забігові.  На колесах, спираючись на рідне плече або й накульгуючи - бігли всі. Малюки сподіваються, що світлини з цієї події неодмінно побачить британська королева, якими б серйозними не були їхні конкуренти - альпіністи, марафонці, спортсмени яхтингу або пілоти цивільної авіації…  За задумом іноземних організаторів, стрічка челенжів має обвести собою всю планету, щоб  закінчитися на місці старту першої акції.

Парк. Порівняно з минулими роками Софіївка виглядає справді доглянутою. Цьому по-дітвацьки дивуються випадкові туристи з Італії. Знайшлося місце під паркінг прогулянкових авто – таких собі містких футлярчиків без бортових стінок. Із крісла  кару усі кручі та знамениті звивисті алеї парку можна обглянути протягом усього лише 30 хвилин. Тоді як маршрут стандартної пішої екскурсії триває півтори години, і, напевно, шанувальники французьких терасових схилів з одинокими альтанками на скелях витратять на всю цю красу щонайменше 2,5 години.  Пощастило застати тюльпанові дерева в цвітінні, магнолія, на жаль, пелюстки уже поскидала. Сіє пахощі жасмин. А качок з качатами – не злічити.

  • Он, бачиш, яка дебела рибина – дядь Ваня нахиляється над ставком, в центрі якого величезна гранітна ваза, -  білий амур. А цих червоних, з хвостами й не назву. Якісь декоративні!
  • Надю, а що тобі сподобалося – питаю в 16-літньої красуні на візку, – фонтан-змія чи панорама, що відривається на Площу Зборів? А може Грот Венери?
  • Красиво, але дуже втомлює, - дещо сонно проказала вона. - Найбільше мені сподобалися костюми панночок на торгових розкладках у кінці. Ось і фотки поробили.

Після перерви на піцу оглядаємо другу цікавинку Умані – відкритий торік світломузичний фонтан «Перлина кохання». Кількадесят його струменів обведено невисоким парапетом над берегом Осташівського Ставка. Із самого ставка виплескуються цівки заввишки 19 й 2 метрів, так що з відстані виглядає, ніби у водоймі розпускається гігантська лілія. Хм, якби не коробки «спальних» забудов, цей краєвид і справді можна було б назвати казковим.

Надвечір усі фонтанчики, скуті кам’яним басейном, зводяться докупи для того, щоб на утворену водяну ширму проектувати якесь зображення. У суботу, наприклад, крутили «Чарівну лампу Аладіна». І саме через Аладіна-Капітошку  нас насварив водій – додому втрапили аж за 2-гу ночі.

Із виграних на конкурсній основі 50 тисяч гривень на рік, виділених облдержадміністрацією на реалізацію проекту «Варто вірити у мрії», уманська поїздка затягла на 12 800 гривень.  Оздоровилося, якщо говорити казеною мовою, 38 дітей та юнаків, близько 20 з яких мають статус інвалідності. Вочевидь, ці гроші не залагодять усіх нестач невеликої, але такої бойової компанії батьків. Вони наробили інструментарі розмови з владою, охоче вчаться новому - і це теж конвертується.

Валентина Набока

 

Поділитися у соціальних мережах:

Прочитано 490 разів

У Вас немає прав на написання коментарів. Будь ласка, авторизуйтесь або пройдіть реєстрацію на сайті.

Проектування, монтаж, підключення та сервісне обслуговування СЕС у Кіровоградській області